Раптові втрати свідомості-одна з найважливіших проблем клінічної медицини, так як вони можуть бути проявами різної мозкової та соматичної патології (патології внутрішніх органів). Одним із частих варіантів пароксизмальних порушень свідомості є синкопальні стани, які представляють собою приступ короткочасної втрати свідомості і порушення постурального тонусу (різка втрата м’язового тонусу і ,як правило , падіння) з розладами серцево судинної і дихальної діяльності і мають різні патогенетичні механізми.
Синкопе - термін ,який переводиться з грецької мови , як відрізати , обірвати. На українській мові це звучить,як втрата свідомості. Головними ознаками будь якого синкопального стану є раптовість розвитку ,короткочасність і оборотність. Ясна свідомість є функцією кори великих півкуль головного мозку. В клітинах мозку обмін речовин підтримується на сталому рівні , метаболізм повністю аеробний. В клітинах мозку немає значного запасу кисню та глюкози, тому мозок надзвичайно чутливий до змін кровообігу внаслідок чого, навіть короткочасне зниження кровотоку супроводжується ішемією та втратою свідомості.
Людина відчуває різку слабкість,пітливість ,головну біль,запаморочення,порушення зору ( «пелена, мушки перед очима « ) ,дискомфорт в надчеревній ділянці,нудоту. Зовні виглядає блідою. Це так названий стан перед втратою свідомості. Під час непритомності знижується артеріальний тиск та серцебиття, пульс слабкий. Після втрати свідомості стан швидко відновлюється, спостерігається гіперемія (почервоніння) шкіри , гіпергідроз( надто волога). Синкопальний стан ,як правило, короткочасний: від декількох секунд до декількох хвилин інколи 10-15 але не більше 30 хвилин.
Причини цих станів самі різноманітні. Тому виділяють в основному 3 групи: нейрогенні, серцеві та судинні. Також нетривалі втрати свідомості бувають при зниженні цукру у крові, епілептичних та істеричних припадках, пухлинах мозку .
В декількох процентів випадках синкопе можуть виникати у практично здорових людей в екстремальних ситуаціях,перевершуючих поріг фізіологічних можливостей адаптації. У зв’язку з цим виділяють синкопальні стани , які характеризуються одноразовою втратою свідомості в екстремальному випадку і не потребують проведення медичного втручання, і синкопального синдрому,виникаючому при комбінованому існуванні мозкової та соматичної патології . Для останнього характерно розгортання в часі в плані збільшення частоти ,важкості та кількості провокуючих факторів,можливостей розвитку перебігу від просто втрат свідомості до епілептичних станів в результаті формування гіпоксичної енцефалопатії.
Під час вивчення факторів виникнення синкопальних станів слід відмітити спадкову причину. Як правило у родичів можна знайти серцево-судинну патологію, розлади вегетативно-судинні, рідше епілепсію та параепілептичні феномени. Втрати свідомості зустрічаються у 30% родичів хворих , які страждають синкопальними станами, при цьому спостерігається тенденція до ранніх проявів цього у їхніх дітей у порівнянні їх батьками і виникнення у батька сина, матері доньки ( менше- у братів та сестер).
По даним обстежень близько 30% дорослих людей мали в житті випадок синкопе, 4-6% донорів, 1,1% пацієнти стоматологічних клінік, при проведенні медичних маніпуляцій (гастро-, езофаго-, бронхо-,ректороманоскопій), безконтрольному вживанні деяких лікарських засобів (проти аритмічних,судиннорозшируючих та знижуючих тиск препаратів). Ця проблема залишається актуальною і зараз так як значні труднощі виникають для вияснення причин сикопальних станів, що зумовлено не тільки їх епізодичністю і короткотривалістю ,але й багатопричинністю та різноманітністю механізмів їх розвитку. Навіть при детальному обстеженні цих пацієнтів в умовах стаціонару в 35% випадків не вдається установити їх причину і тільки довготривале спостереження за хворим дозволяє зрозуміти механізми розвитку синкопе. Тому завжди треба звернутись до лікаря невролога,який направить пацієнта на обстеження, або іншого спеціаліста в залежності від виявленої причини.
Коли людина втратила свідомість , важливо правильно надати необхідну допомогу. В першу чергу необхідно забезпечити доступ свіжого повітря для кращої оксигенації та кровообігу мозку. Потрібно придати горизонтальне положення, звільнити від стискаючої одежі : комірець,пояс , провести легкий масаж тіла. Для рефлекторної дії на центри дихання і серцево-судинні центри дати понюхати нашатирний спирт, збризнути лице водою. При тяжких випадках коли ці засоби не допомагають викликати бригаду швидкої допомоги.
Завідувач неврологічним відділенням ХОКЛ Годун С.В.
Завідувачка відділенням функціональної діагностики Жилкіна Ж.Г.
Теги: