Поліпозний риносинусит є хронічним запальним захворюванням слизової оболонки порожнини носа і приносових пазух, що характеризується проліферацією (розростанням) сполучнотканинних елементів в назальних синусах. Вважається хронічним якщо симптоми проявляються протягом 12 тижнів з періодами загострення.
Клінічно термін «поліпоз носа» об’єднує всі види поліпозу носа, які локалізуються в зоні решітчастої кістки, середнього носового ходу, середньої носової раковини і виглядають як сіро-голубі вип’ячування. Надмірне поділ клітин може бути зумовлене різними факторами, але в більшості випадків, передує тривалий запальний процес в навколоносових пазухах. Розвиток поліпозного риносинуситу та утворення поліпів, як правило, пов’язане зі зниженням імунітету.
Серед причин, сприяючих розвитку і рецидиву поліпозного процесу, можно виділити багато причин: алергії, бронхіальна астма, хронічні запальні процеси в навколоносових пазухах, викликаних бактеріальною флорою, вірусними агентами, переносимість аспірину, вплив різних анатомічних аномалій, що сприяють порушенню аерації і підтримці запального процесу, і наявність генетичної схильності. Однак єдиного думки про природу походження ПРС і основних пускових механізмах активації даної патології в організмі до кінця не сформовано
Джерелом поліпів вважають слизову оболонку середньої носової раковини і середнього носового ходу, тоді як нижня носова раковина не має тенденції до формування поліпів. Виділяють дві основні страдії розвитку поліпів: набрякова або залозисто-кістозна а потім – фіброзну.
Теорії патогенезу
Симптоми:
*головні болі;
*аносмия (втрата нюху);
*наявність гнійних виділень з носових ходів;
*відчуття стороннього тіла в назальних проходах;
*явища загальної інтоксикації (погіршення самопочуття, тахікардія, порушення сну).
Діагностика
Проводиться аналіз скарг хворого і анамнезу захворювання, виконується загальний огляд хворого, риноскопія, ендоскопічний огляд носа, рентгенографічне дослідження.
До інструментальних методів належать: комп'ютерна томографія навколоносових пазух, діагностична пункція гайморової пазухи, УЗД навколоносових пазух.
Лікування
Консервативне лікування: використання інтраназальних кортикостероїдів курсами від 3 до 6 місяців з періодичної коригуванням дози під контролем оториноларинголога. Використовують 6-8-денні курси лікування системними глюкокортикостероїдами. Низькими дозами макролідів (кларитроміцин, азитроміцин), місцева і системна протигрибкова терапія (амфотерицин В). Промивання фізрозчином для полегшення симптоматики.
Хірургічне лікування:
- двобічна чи однобічна поліпоетмоїдектомія
- носова поліпотомія
- при розповсюдженні процесу у приносові пазухи – комбіноване втручання, в залежності від ступеня розповсюдженості
- хірургічні втручання по видаленню поліпів з корекцією супутньої патології порожнини носа (викривлення носової перегородки, хронічний гіпертрофічний риніт).
Альтернативні методики:
- ендоскопічне видалення поліпів з порожнини носа та (або) з уражених пазух за допомогою ендоскопічного хірургічного інструментарію та ( або) риношейверу.
В післяопераційному періоді – лікування симптоматичне: антибіотики, знеболюючі, гіпосенсибілізуючі препарати. Тампони видаляються з порожнини носа на 2 – 3-й день після операції, та на 4 – 5-й день з післяопераційної порожнини. Післяопераційна порожнина промивається розчинами антисептиків.
Можливі побічні дії та ускладнення оперативного лікування:
- інтраопераційна кровотеча: внаслідок неможливості продовження операції, вірогідність залишку поліпів в зоні виникнення кровотечі;
- при ятерогенному пошкодженні чи поліпозній деструкції медіальної стінки орбіти: попадання повітря під шкіру повік або гематома повік;
- назальна лікворея;
- пошкодження нетиповово розташованих судин, великих гілок внутрішньої сонної артерії;
- пошкодження нетипово розташованого стовбура зорового нерва.
В післяопераційному періоді:
- післяопераційні кровотечі;
- інфікування післяопераційної порожнини;
- синехії порожнини носа;
- розвиток субатрофічних явищ у слизовій оболонці порожнини носа
Профілактика. У післяопераційний період пацієнтам рекомендовано профілактичне лікування, а також постійне спостереження у отоларинголога. При цьому проводиться медикаментозна терапія глюкокортикостероїдами, для запобігання рецидивам поліпозного синуситу.
Протирецидивне лікування:
1) гормональна терапія:
- місцева;
- системна;
2) лікування хвороб, що сприяють розвитку поліпів;
3) призначення імуномодуляторів;
4) фізичні методи.
Теги: