Сьогодні цукровий діабет — це одна з провідних медико-соціальних проблем, яка стрімко набирає обертів. Статистика невтішна: у всьому світі вже 387 млн осіб живуть із цією хворобою. За прогнозами до 2035 р. кількість пацієнтів з цукровим діабетом збільшиться до 592 млн. Близько 50% випадків захворювання не діагностовані. Щорічно реєструється 100 тисяч нових випадків захворювання. На сьогодні в Україні офіційно на обліку по захворюванню на цукровий діабет перебуває 1,3 млн українців. Поширенність в області  цукровий діабет - 31067 хворих, що складає 42.7%, таким чином на діабет  хворіє 4% мешканців області.

З квітня 2017 року працює державна програма «Доступні ліки». До неї увійшли два препарати для лікування цукрового діабету – метформін та гліклазид. З серпня-вересня 2017року хворі забеспечуються препаратами інсуліну за рецептурною системою згідно реєстру. Забеспеченість інсуліном 100%.

Цукровий діабет – це хронічне захворювання, що являє собою порушення метаболізму, тобто всіх видів обміну речовин, у першу чергу вуглеводного, що супроводжується ураженням судин, нервів, різних органів і тканин через високий рівень глюкози в крові. Його проявами є: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, збільшене та часте сечовиділення, підвищений апетит, нечіткість зору, сухість і свербіж шкіри, повільне загоєння ран, швидка втрата ваги, судоми у ікроножних м»язах, рецидивуючі грибкові інфекції. Причиною розвитку цукрового діабету II типу є поєднання негативного впливу способу життя (сидячий спосіб життя, неправильне харчування, куріння, зайва вага) та генетики. Кількість людей, хворих на цукровий діабет, у всьому світі збільшується у зв'язку з ростом численності населення, збільшеною тривалістю життя, а також із зростаючою глобальною поширеністю  ожиріння і фізичної інертності. Особи, які мають ожиріння, знаходяться в зоні найвищого ризику. Варто відзначити, що саме недостатня фізична активність, незбалансоване харчування, стрес та урбанізація, тобто зростання кількості міського населення, сприяють розвитку даного захворювання. До групи ризику розвитку цукрового діабету II типу належать:

• особи, у яких обоє або один з батьків мають цукровий діабет;
• жінки, які народили дитину вагою 4,5 кг і більше, або менше 2,5 кг;
• матері дітей з вадами розвитку;
• жінки, у яких в анамнезі викидень або народження мертвої дитини;
• жінки з гестаційним діабетом в анамнезі;
• особи з ожирінням (індекс маси тіла >30 кг/м²);
• хворі на атеросклероз та гіпертонічну хворобу;
• пацієнти з хронічним панкреатитом;
• хворі на деякі інші ендокринні патології.

Для своєчасного виявлення цукрового діабету всім здоровим особам у віці старше 45 років слід перевіряти рівень глюкози в крові (самостійно за допомогою глюкометра або в лабораторії) 1 раз на рік, а особам з групи підвищеного ризику — додатково 1 раз на 3 роки проводити пероральний глюкозотолерантний тест. Не виявлений вчасно і нелікований цукровий діабет II типу (а інколи хвороба не проявляє себе впродовж декількох років) сприяє прогресуванню небезпечних ускладнень. Ускладнення від цукрового діабету можуть бути класифіковані на мікросудинні та макросудинні ускладнення 

Мікросудинні ускладнення

• Очні: діабетична ретинопатія
• Ниркові: діабетична нефропатія

 o Гіперлікемія→Мікроальбумінурія→Протеїнурія→Знижена швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) →Термінальна стадія ниркової недостатності (ESRD)

• Неврологічні: діабетична периферична нейропатія

Макросудинні ускладнення

• Серцево-судинне ускладнення
•    o Ішемічна хвороба серця
•    o Захворювання периферійних артерій
•    o Інсульт

Серцево-судинне захворювання становить значну долю вартості ускладнень при цукровому діабеті. Пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу мають підвищений ризик ССЗ і ниркової недостатності, порівняно з нормоглікемічними пацієнтами. Пацієнти, хворі на цукровий діабет, також часто мають супутні захворювання, такі як гіпертензія і дисліпідемія, що в подальшому прискорює  атеросклеротичний процес, таким чином дані пацієнти мають надзвичайно високий СС ризик.

Згідно з рекомендаціями ЄТК, інтенсивна терапія АТ при цукровому діабеті, з цільовим САТ 130 мм рт. ст. та глікованого гемоглобіну до 6,5 для більшості пацієнтів знижує ризик макросудинних і мікросудинних подій.                   

Обстеження на цукровий діабет 2-го типу, а також діагностування захворювання проводиться шляхом визначення рівня глікемії (табл. 1.)

Визначення показника глікемії проводиться шляхом встановлення рівня глюкози капілярної крові в будь-який час доби незалежно від прийому їжі та/або встановлення рівня глюкози у плазмі венозної крові натще (після попереднього 8-10-годинного голодування).

Діагноз ЦД установлюється за наявності симптомів глікемії (спрага, часте сечовиділення, порушення зору, апатія, схуднення) та підвищення одного з показників глікемії понад зазначений рівень. За відсутності симптомів і підвищення одного з результатів глікемії понад зазначений рівень тестування проводиться в інший день.

Відсутність гіперглікемії натще і переважання гіперглікемії після їжі ще раз вказує, що в похилому віці при активному обстеженні для виявлення ЦД 2-го типу не слід обмежуватися епізодичними вимірюваннями рівня глюкози плазми (або капілярної крові) лише натще. Їх обов’язково необхідно доповнювати визначенням глікемії через 2 год після їжі.

У літньому віці при діагностиці ЦД або при оцінці його компенсації також не можна орієнтуватися лише на рівень глюкозурії. Якщо у молодих людей нирковий поріг для глюкози (тобто рівень глікемії, при якому глюкоза виникає в сечі) становить близько 10 ммоль/л, то після 65–70 років цей поріг зміщується до 12–13 ммоль/л. Отже, навіть незадовільна компенсація ЦД не завжди супроводжується появою глюкозурії.

На сьогодні не рекомендується для встановлення діагнозу ЦД використання як вимірювального приладу портативних глюкометрів та тест-смужок !!!

Обстеження на виявлення ЦД 2-го типу слід проводити щороку в пацієнтів із предіабетом, за наявності в пацієнта будь-якого віку надмірної маси тіла або ожиріння та одного або більше додаткових факторів ризику ЦД 2-го типу, пацієнтам із помірним, високим та дуже високим ризиком ЦД 2-го типу, усім пацієнтам після 45 років. Якщо показники рівня глюкози в межах норми, рекомендується проведення повторного тесту не пізніше як через 3 роки (або частіше, якщо виникає така необхідність).

Сьогодні особлива увага звертається на визначення глікозильованого гемоглобіну (HbA1c). Перевага визначення HbAlc полягає в тому, що тест може бути проведений у будь-який час на відміну від ГТТ (натще, 2 години очікування, потреба придбати 75 г порошку глюкози), відзначається менша варіабельність значень у різні дні (залежно від стресів, різних захворювань), а за точністю тест не поступається вимірюванню глюкози крові. Аргумент проти — тест недостатньо стандартизований, і референсні межі істотно відрізняються в різних лабораторіях, більш висока вартість визначення; менша доступність визначення в деяких регіонах; неповна кореляція між рівнем HbA1c і середнім рівнем глюкози в деяких людей. Крім того, результати можуть бути хибними: при станах, що супроводжуються укороченням життя еритроцитів (гемолітична анемія, гіперспленізм, спадкові гемоглобінопатії, серпоподібноклітинна анемія, таласемія), крововтраті (як гострій, так і хронічній) спостерігається значне зниження HbAlc. У той же час його хімічна модифікація (ацетилювання при вживанні високих доз ацетилсаліцилової кислоти, ниркова недостатність), гіперліпідемія, гіпербілірубінемія призводять до завищення показників. У недалекому майбутньому процес стандартизації визначення HbAlc охопить більшість держав, що, ймовірно, дозволить раціоналізувати процес установлення діагнозу ЦД 2-го типу, а отже дасть можливість швидше діагностувати захворювання, таке небезпечне своїми віддаленими наслідками.

Численні дослідження показали, що частотні розподіли HbAlc мають однакові характеристики з глікемією плазми натще і постпрандіальною глікемією. Дослідженнями встановлено рівні HbA1c, за яких різко зростає вірогідність розвитку макро- або мікросудинних ускладнень. Крім того, HbA1c давно став одним з основних критеріїв ефективності лікування ЦД.

С-пептид — це білок, що відщеплюється від молекули проінсуліну в процесі синтезу інсуліну. Тому за кількістю С-пептиду можна умовно оцінити стан збереження інсуліносекреторної здатності бета-клітин підшлункової залози. Кількість циркулюючого С-пептиду еквівалентна кількості інсуліну. Дослідження С-пептиду проводять зазвичай для диференціальної діагностики ЦД 1-го і 2-го типів. При ЦД 1-го типу концентрація С-пептиду в крові низька або він відсутній взагалі, при ЦД 2-го типу рівень цього білка може тривалий час залишатися в межах нормальних значень або навіть бути підвищеним (гіперінсулінемія). Нормальний рівень С-пептиду при ЦД 2-го типу не може бути критерієм того, що хворий не потребує інсулінотерапії: вона призначається при незадовільному глікемічному контролі на тлі максимальної дози інших цукрознижувальних засобів незалежно від збереження інсуліносекреторної функції.

В цілому виявлення захворювань ендокринної системи поліпшилось у 2018-2019 роках.

Вагітні з цукровим діабетом 1 та 2 типу, гестаційним діабетом спостерігаються в обласній клінічній лікарні.

При зверненні хворого велика увага приділяється визначенню типу цукрового діабету, для цього в лабораторії Херсонської обласної клінічної лікарні визначаються показники: глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), С-пептиду, імуно-реактивного інсуліну, індексу НОМА. Контроль ефективності лікування пацієнтів з діабетом для попередження розвитку та прогресування ускладнень здійснюється шляхом визначення рівня глікованого гемоглобіну в крові. Саме за цим показником можна оцінити ефективність лікування як конкретного хворого, так і на рівні регіону в цілому. На жаль, на сьогодні вимірювання глікованого гемоглобіну недоступно багатьом жителям віддалених від обласного центру сіл та селищ, так як його можна зробити тільки на апаратурі в клініках міста.

На базі Херсонської обласної клінічної лікарні  працює ендокринологічне відділення, де розгорнуто 25 ліжок в якому працює  школа «Самоконтролю хворих на цукровий діабет». За 2018 рік пройшли навчання 1968 хворих на цукровий діабет. Впроваджено систему психологічної підтримки хворих на цукровий діабет та членів їх сімей.

На базі Херсонської обласної клінічної лікарні діє обласний центр нефрології, діалізу та перитонеального діалізу. В якому  хворі на цукровий діабет отримують кваліфіковану медичну допомогу.

Цікавим є той факт, що завдяки лише здоровому харчуванню та фізичним вправам, зокрема аеробним та силовим, відмові від куріння можна значно знизити ймовірність розвитку цукрового діабету II типу або уповільнити прогресування цієї хвороби. Потрібно дотримуватися розробленої лікарем дієти, яка має бути багатою на зелені листяні овочі, та обмежити споживання солодких борошняних виробів та напоїв, що містять цукор.

Тому вкрай важливо, щоб такі люди мали змогу отримати інформацію про свою хворобу, порадитися з лікарем і пересвідчитися в тому, що цукровий діабет — це не вирок, а лише інший спосіб життя. Завдяки ранньому виявленню та раціональному лікуванню пацієнти мають шанс знизити ризик виникнення ускладнень та інвалідизації і зберегти своє життя.

• ендокринологія