Доводимо до відома! З 01.04.2020р. КНП "ХОКЛ" ХОР працює по п'ятиденному робочому графіку з двома вихідними: субота і неділя!
Ендоскопічне відділення
Історія розвитку
Історія розвитку ендоскопії у Херсонській обласній клінічній лікарні починається з 1982 року. Першим лікарем - ендоскопістом став Лудмер К.М., хірург за фахом. З 1983 року до складу відділення було введено бронхоскопічний кабінет. У становленні бронхологічної служби величезна заслуга досвідченого лікаря-бронхолога вищої категорії Іщук Л.І.
За минулі роки ендоскопія перейшла до розряду нововведення, молодого і перспективного напрямку медицини, до розряду високоінформативних і безпечних методів діагностики і лікування багатьох захворювань, доводячи на практиці свою ефективність.
Сьогодні без послуг ендоскопістів не може обійтись жодне з клінічних відділень лікарні.
Придбання у 2018 році нового фіброгастроскопу відкриває можливості ранньої діагностики пухлин шлунку і страховоду.
Відділення оснащене сучасною ендоскопічною апаратурою провідних японських та німецьких фірм "PENTAX", "OLYMPUS" та «KARL STORZ» що значно покращує переносимість ендоскопічних процедур пацієнтами та підвищує діагностичні і лікувальні можливості.
У відділенні ендоскопії ХОКЛ проводяться діагностичні та лікувально - терапевтичні ендоскопічні дослідження
Безкоштовні послуги за програмою державних фінансових гарантій медичного обслуговування (виконуються за попереднім записом)
Телефон для запису на прийом (0552) **-**-**
Графік роботи відділення
Пн –Пт 8.00 – 16.00
Графік роботи лікаря-ендоскопіста
Пн –Пт 8.30 -15.06
На початку 2018 року ендоскопічне відділення отримало новий, сучасний бронхоскоп від світового лідера ендоскопічного обладнання німецької компанії KARL STORZ. Технічні можливості цього апарата дозволяють проводити процедуру безболісно та комфортніше для пацієнта, за рахунок зменшеного діаметру та кількох ступенів пружності робочої частини.
Бронхоскопія - дослідження дихальних шляхів. Термін походить від двох грецьких слів: «оглядаю» і «дихальне горло». Сам бронхоскоп - це спеціальна оптична система для огляду слизової оболонки гортані, трахеї і бронхів з їх розгалуження.
Дихання - одна з основних таємниць людського організму
В історії людства процесу дихання, і усвідомленій роботі з ним приділялася увага усіма без винятку системами духовного і душевного вдосконалення, і в багатьох мовах слова дух, душа і дихання мають спільне походження. Люди здавна виділяли дихання, як основну властивість всього живого і одухотвореного.
Дихання - одна з небагатьох можливостей організму, яка може контролюватися свідомо і несвідомо. При частому і поверхневому диханні збудливість нервових центрів підвищується, а при глибокому - навпаки, знижується.
У повсякденному житті людина не замислюється про диханні і згадує про нього, коли з якихось причин стає важко дихати.
Бронхоскопія є одним з провідних методів діагностики і лікування захворювань органів дихання. Більшість захворювань легенів так чи інакше пов'язані з патологією бронхів. Воздухоносні шляхи відкривають доступ до будь-яких ділянок легень, дозволяють провести до них той чи інший інструмент і отримати різноманітну інформацію про стан органів дихання, а також являють собою додатковий шлях для введення лікарських препаратів до патологічно змінених ділянок легені.
Хотілося - би акцентувати вашу увагу на тому, що на сучасному етапі свого розвитку, бронхоскопія це далеко вже не той важкий і досить небезпечний вид дослідження яким він був раніше. Показання до проведення цієї процедури з кожним роком все розширюються, а протипоказання або переходять в ряд відносних або удосконалюються методи їх профілактики.
Бронхоскопія це не боляче
Щоб зменшити неприємні відчуття в гортані і прибрати блювотний рефлекс, до початку проведення бронхоскопії застосовується місцеве знеболення. Відразу після застосування анестетиків у пацієнта з'являється і поступово посилюється відчуття теплого клубка в горлі, а також відчуття розпирання, онімілості горла і язика. Щось схоже людина зазвичай відчуває після провідникової анестезії, що виконується стоматологом. Потім лікар вводить через ніс (або через рот) бронхоскоп і просуває його в дихальні шляхи. Це проходить абсолютно безболісно. Оскільки діаметр бронхоскоп значно менше просвіту трахеї і головних бронхів, то дискомфорту при диханні зазвичай не буває, і тільки лише паніка і надмірні емоційні реакції можуть реально перешкоджати проведенню дослідження. Далі за допомогою бронхоскопа лікар робить необхідні маніпуляції - огляд стану слизових оболонок бронхів, взяття тканини на дослідження та ін. Пацієнт під час процедури може перебувати в положенні сидячи або лежачи. Після проведення бронхоскопії ще приблизно протягом півгодини у людини залишається відчуття оніміння горла і захриплий голос, але потім все приходить до норми.
Показання до проведення бронхоскопії
Протипоказання до бронхоскопії, як правило, є відносними.
До них відносяться виражена дихальна недостатність, серцеві аритмії вище третього ступеня, схильність до бронхоспазму, порушення згортання крові, тяжкі інтоксикації, аневризма аорти, гіпертонічний криз. Мова в цих випадках йде, головним чином, про діагностичні дослідження. Там, де бронхоскопія виконується з лікувальною метою, ці протипоказання нерідко відходять на другий план і по вітальним(життевим) показаннями бронхоскопія може бути виправдана у найважчих пацієнтів, входячи до складу реанімаційної допомоги.
Ускладнення від бронхоскопії можливі, але розвиваються вкрай рідко (в 0,2% від загальної кількості проведених процедур). Ризик розвитку ускладнень від непроведення процедури набагато вище, ніж від ендоскопічного дослідження бронхів.
Підготовка до направлення на бронхоскопію
Мы недостаточно часто задумываемся над качеством употребляемой пищи, характером питания, образом нашей жизни. Нарушение режима и ритма питания, недостаток пищевых продуктов растительного происхождения, гиподинамия – приводят к заболеваниям кишечника. Эти состояния получили названия – «СИНДРОМ РАЗДРАЖЕННОЙ ТОЛСТОЙ КИШКИ» (СРТК).
Классическими критериями синдрома являются: урчание в животе, метеоризм, увеличение или уменьшение схваткообразной боли в животе, позывы на дефекацию во время болевой колики, наличие слизи в кале и прямой кишке, чувство неполного опорожнения после дефекации.
Основным симптомом СРТК является боль в животе, она встречается, практически у всех больных. Боль может варьировать по интенсивности от легкого дискомфорта до приступов в виде колики, которые, иногда, симулируют «острый живот». Продолжительность болей от нескольких минут до нескольких часов. Локализация болей может быть разнообразной. Боль в животе при СРТК может иметь и драматический характер и проявляться жалобами на абдоминальную колику, боль жгучего, режущего, давящего и распирающего характера. Чаще всего боль отмечается в нижних отделах живота, больше слева, нередко мигрирует, перемещаясь с одного участка живота на другой.
Больные с СРТК часто жалуются на боли в крестце, неудовлетворенность вдохом, расстройство мочеиспускания. Отмечают вздутие живота, у некоторых сопровождающееся громким урчанием, что становится довольно неприятным симптомом, невротизирующим больных.
Расстройство стула встречается, практически, у всех больных. Запор наиболее частый симптом, который обусловлен ослаблением моторики толстой кишки, что приводит к замедлению прохождения каловых масс. Запор может быть постоянным, или периодически сменяться поносом.
Заболевание у женщин встречается, примерно, в 2 р. чаще чем у мужчин. Болезнь может начинаться в детские годы, но чаще всего в возрасте 30-40 лет. К основным факторам возникновения заболевания можно отнести отрицательные эмоции, инфекционные заболевания, лекарственное воздействие, особенности питания. Важное значение в развитии СРТК играют гинекологические заболевания, поскольку его симптомы обнаруживаются у многих женщин, страдающих нарушением менструального цикла, причем выраженность и периодичность возникновения СРТК у таких больных часто совпадает с усилением гинекологических расстройств.
Отсутствие строгой специфичности клинических проявлений СРТК обуславливает необходимость проведения (по крайней мере первичного) обследования пациентов, включающего в себя обязательные клинический и биохимический анализы крови, а так же колоноскопию, дополняемую в соответствующих случаях биопсией. Уже на данном этапе это позволяет исключить такие заболевания как : рак толстой кишки, неспецифический язвенный колит (НЯК), болезнь Крона, дивертикулярную болезнь.
Если вы заметили у себя хотя бы несколько из выше перечисленных симптомов, следует задуматься о посещении врача, изменении образа жизни и качества питания.
Автор Клинцов Ю.В.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) останнім часом привертає пильну увагу дослідників, що пов'язано з клінічною значимістю та широкою поширеністю захворювання у всьому світі: в середньому 40-45% жителів індустріально розвинених країн відзначають провідний симптом ГЕРХ - періодичну печію. Зокрема, в США близько 45% населення відчувають печію не менше 1 разу на місяць, а 7% - щодня. А якщо врахувати, що є форми ГЕРХ коли печія не турбує, і ця патологія залишаеться не діагностована то за різними данними загальна кількість може досягати до 50-60% всього населення - вражаючі цифри, чи не так.
Отже ГЕРХ - хронічне рецидивуюче захворювання, що має стравохідні та екстрастравохідні прояви і різноманітні морфологічні зміни слизової оболонки стравоходу. Безпосередньою причиною ГЕРХ є гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР). Гастроезофагеальним рефлюксом називається мимовільний закид шлункового або шлунково-кишкового вмісту в стравохід. Розрізняють дві форми рефлюксу: фізіологічний ГЕР, який не викликає розвитку езофагіту; і патологічний ГЕР, який веде до пошкодження слизової стравоходу з розвитком рефлюкс-езофагіту. Фізіологічний ГЕР зустрічається у здорових людей , частіше після прийому їжі, характеризується невисокою частотою (не більше 20-30 епізодів на день), незначною тривалістю (не більше 20 с), відсутністю клінічних симптомів. Патологічний ГЕР характеризується високою частотою (більше 50 епізодів на день, загальна тривалість яких перевищує 1 годину на добу), що призводить до пошкодження навколишніх тканин з формуванням стравохідних і екстрастравохідних проявів, тобто до розвитку ГЕРХ. На сучасному етапі ГЕРХ розглядають як захворювання, пов'язане з порушенням скоротливої функції стравоходу і шлунка. Провідне місце в патогенезі ГЕРХ належить послабленню функції антирефлюксного бар'єру(нижній стравохідний сфіктер, стравохідний отвір діафрагми, шлунково-діафрагмальна зв'язка, гострий кут Гіса та кардіальна складка”слизовий клапан”). До інших факторів розвитку захворювання належать - порушення хімічного і об'ємного кліренсу стравоходу, тобто здатності його «самоочищення» від кислого вмісту шлунка; а також шкідливу дію на слизову оболонку стравоходу самого шлункового рефлюктата (соляна кислота, пепсин, жовчні кислоти). Розвитку ГЕРХ сприяють ожиріння, стрес, підвищення внутрішньочеревного тиску внаслідок вагітності або тривалого вимушеного положення тіла, особливості харчування (вживання жирної їжі, алкоголю, шоколаду, напоїв, що містять кофеїн та ін.), Застосування лікарських препаратів, що знижують тонус гладких м'язів (нітрати, блокатори кальцієвих каналів, b-адренергічні засоби, теофілін) та ін.
Клінічні прояви ГЕРХ дуже різноманітні. Прийнято виділяти стравохідні та екстрастравохідні симптоми. До стравохідних симптомів відносять: печію, відрижку, зригування, біль в епігастральній ділянці або за грудиною, дисфагію, одінофагію (болісне проходження їжі через стравохід). Печія - найбільш характерний симптом, що зустрічається у більшості хворих і виникає внаслідок тривалого контакту кислого (рН <4) шлункового вмісту зі слизовою оболонкою стравоходу(при слабокислих та слаболужних рефлюксах печія частіше за все не турбує). Особливістю печії при ГЕРХ є залежність від положення тіла: при нахилах тулуба вперед або в положенні лежачи вона посилюється. Також при ГЕРХ може турбувати відчуття тяжкості, переповнення шлунка, раннього насичення, здуття живота, що виникають під час або після прийому їжі. У той же час у багатьох хворих ГЕРХ протікає не типово. Клінічні екстрастравохідні прояви ГЕРХ різноманітні. Вони можуть бути: оториноларингологічними; респіраторними; кардіоваскулярними (кардіальні та псевдокардіальні); деякі дослідники окремо виділяють стоматологічні та абдомінальні. Все це викликає труднощі в постановці діагнозу, і помилки в терапії. Більшість з цих хворих звертаються до оториноларингологів, пульмонологів та кардіологів зі скаргами, характерними для хронічної ЛОР, кардіальної або бронхопульмональной патології; при цьому у них відсутні скарги на печію, регургитацию та ін., що дозволяє запідозрити ГЕРХ. Це пов'язано з наявністю іншої форми захворювання, що отримала назву фаринголарингеальний рефлюкс (ФЛР), причиною якого є ГЕР, здатний проникати проксимально через верхній стравохідний сфінктер. Слизова глотки і гортані більш чутлива до шлункового секрету і менш захищена в порівнянні з слизовою стравоходу. На сьогодні виділяють 4 фізіологічних бар'єра, що захищають верхні дихальні шляхи від шкідливої дії рефлюктату: антирефлюксний барєр, кліренс стравоходу, тканинна резистентність стравоходу, верхній стравохідний сфінктер. Крім того, одним з найбільш важливих захисних механізмів слизової оболонки стравоходу від шкідливої дії соляної кислоти є фермент - карбоангидраза, який каталізує гідратацію вуглекислого газу, приводячи до утворення бікарбонату. Активний насос перекачує бікарбонат в позаклітинний простір, де він нейтралізує рефлюксную соляну кислоту. У слизовій оболонці гортані визначається невисокий рівень карбоангідрази; більш того, цей фермент відсутній в 64% зразків тканин, узятих у пацієнтів з ФЛР . В результаті кислий вміст шлунка і пепсин, перебуваючи в глотці і гортані, значно довше инактивируются. У зв'язку з цим ГЕР, що здатний проникати через верхній стравохідний сфінктер, ніколи не буде вважатися фізіологічним, тому навіть один епізод зниження рН <4 в гортаноглотці діагностується як ФЛР.
ФЛР в основному несе відповідальність за формування отоларингологічних проявів ГЕРХ , які дуже різноманітні: відчуття болю, кома, стороннього тіла в глотці, першіння, бажання «прочистити горло», хриплість, нападоподібний кашель. Крім того, ГЕРХ може бути причиною рецидивуючих синуситів, середніх отитів, фарингітів, ларингітів, що не піддаються стандартній терапії. Але найпоширенішими симптомами ФЛР є захриплість, яку виявляють у 71% хворих, кашель - у 51%, выдчуття стороннього тіла(клубка) у горлі - у 47%, бажання «прочистити горло» - у 42% . Перераховані вище симптоми не є специфічними, та можуть виникати при ГРВІ, підвищеному голосовому навантаженні, алергії, курінні і зловживанні алкоголем і т.д., що ускладнює діагностику. Вважають, що ФЛР може відігравати важливу роль в патогенезі таких захворювань гортані як: вузлики голосових складок, функціональні порушення голосового апарату, контактні виразки та гранульоми, набряк Рейнке. Безпосередній вплив рефлюктата на слизову оболонку особливо велике в задніх відділах гортані, тому контактні гранульоми і виразки зазвичай локалізуються в області голосових відростків хрящів. Вплив ФЛР на розвиток і перебіг таких захворювань, як рецидивний респіраторний папіломатоз, рубцевий стеноз, злоякісні пухлини гортані, залишається діскутабельним , втім, як і питання про участь рефлюксу в патогенезі розвитку хронічних захворювань носа і навколоносових пазух.
До бронхолегеневих (респіраторних) проявів відносять хронічний кашель, особливо в нічний час(в одному з досліджень було виявлено, що у пацієнтів з хронічним кашлем в 78% випадків останній був пов'язаний з ГЕРХ), обструктивну хворобу легенів, хронічні рецидивуючі бронхіти, формування бронхоектазів, абцесів легень, розвиток аспіраційної пневмонії, пароксизмальное нічне апное . Численні дослідження показали збільшення ризику захворюваності на бронхіальну астму(виділяють ГЕРХ асоційовану БА), а також тяжкості її перебігу у хворих з ГЕРХ.
При цьому патологічний ГЕР розглядається в якості тригера нападів астми, переважно в нічний період, тому що зменшується частота ковтальних рухів і, отже, збільшується вплив кислоти на слизову оболонку стравоходу, що обумовлює розвиток бронхоспазму за рахунок мікроаспирації та нейрорефлекторних механізмів.
До кардіоваскулярних(кардіальні та псевдокардіальні) проявів ГЕРХ відносять біль в грудній клітці, подібні до стенокардії, що виникають внаслідок гіпермоторної дискінезії стравоходу (вторинного езофагоспазму) та транзиторні порушення ритму та провідності серця(частіше за все — екстрасистолічна аритмія)що супроводжуються ознаками вегетативної дисфункції: почуттям страху, тривоги, жару або ознобу, запамороченням, пітливістю, задишкою, емоційною лабільністю. Окремо треба сказати, що псевдокардіальний біль при порушенні функції стравоходу може призводити до спазму коронарних судин (зменшення коронарного кровотоку та ішемії міокарда через вісцеро-вісцеральний рефлекс), а тут вже пацієнтам у яких крім ГЕРХ присутні атеросклеротичні зміни коронарних судин і до інфаркту не далеко(тобто з цим краще не жартувати!)
«Золотим стандартом» діагностики ГЕРХ є гастроскопія (яка одразу виявляе захворювання при эрозивній формі чи наявності езофагіту, або допомогає запідозрити його при порушенні антирефлюксного бар'єру ), добова рН-метрія стравоходу, яка також дозволяє визначити вид рефлюксу (кислотний або лужний) та внутрішньостравохідна імпедансометрія.
Незважаючи на різницю в клінічній симптоматиці, основні принципи лікування ГЕРБ і ФЛР схожі й проводяться за кількома напрямками: модифікація способу життя, медикаментозна терапія, хірургічна корекція(при необхідності).
Модифікація способу життя включає в себе: нормалізацію маси тіла; зменшення фізичних навантажень, особливо пов'язаних з нахилом тулуба вперед; дієтичні рекомендації - часте дробне харчування, останній прийом їжі не пізніше, ніж за кілька годин до сну, припинення або різке обмеження вживання шоколаду, кави, чаю, газованих і інших напоїв, що містять кофеїн, а також продуктів, що підвищують газоутворення, гарячої та гострої їжі та ін.; відмова від куріння, прийому алкогольних напоїв; по можливості - обмеження або скасування лікарських препаратів, що підвищують кислотність шлунка або знижують тонус гладкої мускулатури (нітратів, теофіліну, антагоністів кальцію та ін.).
Автор Данилевський С.Г.
Количество полностью выполняемых колоноскопий (до 96,4%) возрасла за счет разработанной нами технологии подготовки пациэнтов и исследованию. Колоноскопия уникальный метод позволяющий наиболее точно производить диагностику заболеваний толстого кишечника а также проводить забор анализов для верификации ( уточнения ) диагноза, удаления полипов и небольших опухолей, бужирования ( расширения просвета) анастомозов и стриктур, остановки кишечного кровотечения. Учитывая, что в отличии гастроскопии, бронхоскопии и всеми любимого УЗИ- выполнение колоноскопии проводится не так часто, достаточно 1раз в год после перенесенных операций на кишечнике и 1раз в 2-3 года в целях динамического наблюдения, но подготовка требуется более ответственная, более тщательная.
За 3 дня до обследования необходимо исключить прием активированного угля и препаратов железа. За 2дня до обследования нельзя есть хлеб каши, бульоны, овощи и фрукты а также плоды содержащие косточку (виноград, малину, ежевику и т.д.) Можно: мясо, рыбу, творог и яйцо. За день до исследования: нечего не есть! Можно: пить воду, чай, сок прозрачный ( без мякоти и без красного или фиолетового цвета) Можно принимать таблетки больным гипертонией АИТ и сахарным диабетом.
Для очистки кишечника существуют ряд препаратов такие как: «Фортранс» и его аналог «Диагнол» . Для подготовки берется препарат из расчета – 1пакет на 20 кг. веса пациента. На пример при весе 60кг.-3 пакета на 3литра воды; при 80кг. веса -4пакета на 4 литра воды, более 80кг. веса 5пакетов на 4литра воды. Подготовка кишечника начинается натощак за день до исследования (утром можно сладкий чай или прозрачный сок без мякоти) В 13 часов растворяется первый пакет на 1л. воды и выпивается по 1стакану с интервалом 15-20минут. И таким образом выпивают все необходимое количество препарата в зависимости от веса- 3 или 4 литра препарата, и уже в день исследования утром одна очистительная клизма.
Также для очистки кишечника существует оригинальный препарат «Мовипреп». Необычность этого препарата заключается в том, что независимо от веса пациента необходимо выпить только 2литра мовипрепа, также натощак с 13 часов по 1стакану с интервалом 15-20минут и когда пойдет процесс очистки запить препарат 1.5-2.0 литрами воды, чая или прозрачного сока.
В 2016 году в Украине прошел сертификацию новый препарат «Изиклин», его для подготовки кишечника достаточно 1литр независимо от веса. Подготовка изиклином начинается также как и всеми предыдущими препаратами натощак. В 17 часов 1 флакон 175 мл. изиклина доводится водой до объема 500мл. и по стакану выпивается в течение 1часа, затем с 18 часов запивается 1литром прозрачной жидкости. В 19часов 2ой флакон 175мл. изиклина доводится водой до объема 500мл. и выпивается в течении часа и с 20 часов запивается 1литром прозрачной жидкости. В день исследования после всех методов подготовки необходима одна очистительная клизма.
Направление на колоноскопию дает лечащий доктор в зависимости от общего состояния больного. Сомнения большинства пациентов относительно необходимости проведения колоноскопии основано на страхе перед болезненными ощущениями, которые предположительно предстоит вытерпеть. Достаточно изучить описание ощущений, сопровождающих исследование а также отзывов прошедших его, позволяет сделать выводы, в большинстве случаев процедура протекает безболезненно, иногда возникает необходимость обезболивания.
Успех проведения процедуры во многом зависит от эмоционального настроя пациента, необходимо не поддаваться панике. Не стоит верить в страшные рассказы о том, что вам предстоит пройти серьезное испытание. Помните, что болезнь легче предупредить, пройдя своевременную диагностику, чем затем тратить большие средства на ее излечение.
Выводы:
- применяемые нами современные, качественные препараты значительно облегчают подготовку кишечника для пациентов.
- многообразие препаратов для подготовки кишечника позволяют варьировать в зависимости от веса, соматического состояние больных и ценовой политики.
- возросшее качество подготовки кишечника приводит к увеличению полных ( тотальных ) колоноскопий и как следствие улучшению диагностической ценности метода. Позволяет более прицельно брать биопсии и качественнее выполнить хирургические манипуляции
Врач-эндоскопист Клинцов Ю.В.
Данилевський Станіслав Григорович - лікар-ендоскопіст, на даний час виконує обов’язки завідувача відділення.
Кваліфікований середній медичний персонал – усі медсестри відділення мають вищі атестаційні категорії.
Теги: