Значне поширення епілепсії викликає великий інтерес до вивчення її у всьому світі різних спеціалістів . Мова йде про те, що це хвороба характеризується винятковою демонстративністю пароксизму,хронічним перебігом з поступовою зміною характеру та інтелекту, загрозою смертельних ускладнень (епілептичний статус) та інвалідізація хворих.

    Відповідно до вивчення експертів ВОЗ , епілепсія це хронічне захворювання ГМ різної етиології , що характеризується повторними епінападами ( припадками , які виникають у результаті надмірних нейронних розрядів, і супроводжуються різноманітними клінічними (психічні зміни) і параклінічними (ЕЕГ феноменами )

 симптомами.

     Варто суворо розмежувати епілептичний припадок і епілепсію як хворобу , одиничні , або випадкові епілептичні припадки при гострих церебральних захворюваннях.

     Етиологія.  Для розвитку епілепсії необхідна наявність стійкого вогнища епілептичної готовності, зумовленого органічним ураженням ГМ. Значення генетичного чинника найбільш чітко просліджується при типових абсансах. При первинно генералізованій епілепсії , яка успадковується за аутосомно – домінантним типом . До числа екзогенних факторів, що впливають на розвиток захворювання відносяться перинатальні і постнатальні інфекції , нейротоксікози і ЧМТ.   

    Патогенез. Електрична активність епілептичних нейронів характеризується виникненням  пароксизмального деполяризаційного зрушення мембранного потенціалу, слідом за яким визначається фаза гіперполяризації.

    Епілепсію можна розглядати, як поставлений природою експеримент, який дозволяє виявити функціональне значення різних відділів мозку, особливо методом ЕЕГ та ін. Важливо те ,що епілептичний гіперсинхронний розряд є еквівалентом електричного подразнення мозку. Тому ЕЕГ аспект вивчення епілепсії дає змогу розкрити патогенез та поняття про функцію мозку в цілому

 ЕЕГ має особливо важливе діагностичне значення при епілепсії.  ЕЕГ являє собою реєстрацію коливань в

часі електричних потенціалів між двома точками. Зазвичай ЕЕГ записується з допомогою 8-32-х  пар електродів, що встановлюються над різними ділянками голови, Реєстрація електричної активності відбувається на протязі не менш як 20 -30 хв. В ідеалі ЕЕГ бажано записати під час неспання, так і під час сну, оскільки епілептична активність може проявитись тільки в стані сонливості, або під час поверхневого сну. Фахівець з електроенцефалографії інтерпретує  її данні звертаючи увагу на її вольтаж, симетричність активності відповідних ділянок ГМ, частотний спектр, наявність певних ритмів, наприклад альфа-ритму частотою 8-12 Гц /сек. В задніх відділах мозку, наявність фокальних, або пароксизмальних змін. Фокальні  зміни можуть виявитись у формі повільних хвиль Наприклад , дельта- активності частотою 0-3 сек, або тета – активності частотою 4-7 Гц, або у формі зниження вольтажу ЕЕГ. Пароксизмальна активність може виявитись наявністю піків гострих хвиль, комплексів « пік-хвиля», змінами , які супроводжують епілептичні напади.

    Зазвичай ЕЕГ рідко вдається зняти під час нападу. Тому в тих випадках, коли напад потрібно обов’язково зафіксувати  для уточнення локалізації епілептичного вогнища  при плануванні оперативного втручання, необхідна тривала реєстрація ЕЕГ. Відео і аудіо реєстрацію можна синхронізувати з ЕЕГ для того, щоб виявити відповідність між оперативним втручанням доводиться вдаватися до інвазивної реєстрації ЕЕГ за допомогою внутрішньочерепних електродів.

     Данні ЕЕГ самі по собі не можуть служити підставою до розвитку епілепсії – це лише додаткове дослідження, яке підтверджує данні анамнезу. Слід враховувати, що у деяких осіб виявляються патологічні піки на ЕЕГ, але ніколи не буває нападів,і, отже, у них ніколи не можна діагностувати епілепсію. Навпаки у хворих на епілепсію в міжнападному періоді ЕЕГ може бути в нормі.

   Згідно « Уніфікованому клінічному протоколу медичної допомоги хворим на епілепсію» затвердженим МОЗ України від 17.04.2014 р. № 276 ЕЕГ дослідження має відповідати мінімальним стандартам Міжнародної протиепілептичної ліги:

• не менш ніж 12 каналів запису одночасно;
• розміщення електродів за системою 10-20;
• наявність додаткових каналів для моні торування ЕКГ, дихання , міограми, руху очей;
• аналіз не менш ніж 20 хв. Якісного запису фонової ЕЕГ;
• можливість проведення фонових навантажень - гіпервентиляції, фотостимуляції, звукової стимуляції з паралельною реєстрацією ЕЕГ.

    Представлені вище стандарти є обов’язковими для традиційної ЕЕГ у хворих на епілепсію. При недостатній інформативності рутинної ЕЕГ вдаються до ЕЕГ моніторингу та ЕЕГ відео моніторингу.

Зав. відділенням ФД                                                                                      Ж.Г.  Жилкіна

• функціональна діагностика