Еректильна дисфункція (ЕД) в чоловіків (імпотенція) – це тривала неспроможність досягнути та утримувати ерекцію, достатню для виконання задовільного статевого акту. Хоча ЕД — доброякісне захворювання, воно пов’язане з станом фізичного та психологічного здоров’я та має великий вплив на якість життя як хворих, так і їх партнерів та членів сімей.

Останній огляд новітніх літературних даних щодо епідеміології свідчить, що приблизно 5–20% чоловіків страждають від ЕД середнього або важкого ступеня. Для ЕД характерні такі ж фактори ризику, як і для серцево-судинних захворювань: брак фізичної активності, ожиріння, куріння, гіперхолестеринемія та метаболічний синдром. Зменшення факторів ризику (в основному фізичні вправи або схуднення) можуть знизити ризик розвитку ЕД.

Діагностика

Початкове обстеження

Рисунок 1. Мінімальне діагностичне обстеження для пацієнтів з еректильною дисфункцією

Спеціальне обстеження та тести

Хоча більшість пацієнтів з ЕД можна обстежувати засобами сексологічного кабінету, специфічні діагностичні тести показані в таких випадках:

• Пацієнт з первинними еректильними розладами (не зумовленими органічним чи психогенним захворюванням)
• Молоді пацієнти з травмою тазу або промежини в анамнезі, у яких судинна операція потенційно може призвести до вилікування
• Пацієнти з деформаціями члена (наприклад, хвороба Пейроні, вроджене викривлення), які можуть потребувати хірургічної корекції
• Пацієнти з складними психіатричними або психосексуальними розладами
• Пацієнти з складними ендокринологічними розладами
• Специфічні тести можуть проводитися по вимозі пацієнта або його партнерки
• По медично-юридичних мотивах (наприклад, імплантація протезів члена, випадки сексуального насильства)

Ці спеціальні діагностичні тести можуть включати:

• Вимірювання нічного набрякання та ригідності статевого члена (NTPR) за допомогою приладу Rigiscan
• Дослідження судин:

-внутрішньокавернозна ін’єкція вазоактивних препаратів

-дуплексне УЗД кавернозних артерій

-динамічна інфузійна кавернозометрія/кавернозографія (DICC)

-артеріографія a. pudendalis interna

-Неврологічне обстеження (наприклад, оцінка латентності бульбокавернозного рефлексу та нервової провідності)

-Ендокринологічне обстеження

-Спеціалізоване психодіагностичне обстеження.

Вимірювання нічного набрякання та ригідності члена повинно проводитися протягом щонайменше двох ночей. Наявність еректильної реакції з ригідністю на рівні щонайменше 60%, виміряної на головці члена, яка триває 10 хв. або більше, вказує на нормально функціонуючий механізм ерекції.

Тест із внутрішньокавернозною ін’єкцією надає обмежену інформацію щодо стану судин. Дуплексна ультрасонографія — найпростіший метод для оцінки стану судин. Якщо результати дуплексної ультрасонографії нормальні (піковий систолічний кровоплин перевищує 30 см/сек., а індекс резистентності більший як 0,8), немає потреби продовжувати судинні тести. Якщо ж результати патологічні, артеріографія та динамічна інфузійна кавернозометрія/кавернозографія показані тільки тим пацієнтам, які є потенційними кандидатами для судинної реконструктивної операції.

Лікування

Потенційно можна вилікувати тільки психогенну та посттравматичну артеріогенну еректильну дисфункцію в молодих пацієнтів та гормональні розлади. Більшість пацієнтів з еректильною дисфункцією отримують лікування, не спрямоване проти специфічного етіологічного чинника. Завдяки цьому стратегію лікування можна представити поетапно, яка залежить від ефективності, безпечності, ціни та сатисфакції пацієнта та його партнерки. Алгоритм лікування подано на рисунку 3.

Лікування першого вибору

Станом на нині Європейським агентством з медикаментів (EMEA) схвалено застосування трьох потужних селективних інгібіторів ФДЕ5. Ці препарати не можуть ініціювати ерекцію, для сприяння ерекції вони потребують сексуальної стимуляції.

Сільденафіл (Віагра)

Тадалафіл (Сіаліс)

Варденафіл (Левітра)

Побічні прояви

Найчастіші побічні прояви — біль голови, приливи, запаморочення, диспепсія та закладення носа. У менш як 2% пацієнтів сільденафіл та варденафіл були пов’язаними з порушеннями зору, тоді як тадаланафіл — з болем у спині/міальгією у 6% хворих. Проте побічні прояви в основному були маловираженими, обмеженими тривалим вживанням препарату, частота відмови пацієнтів від препарату із-за побічних проявів була подібною до плацебо.

Рисунок 3. Алгоритм лікування ЕД

Вакуумний пристрій

Вакуумний пристрій можна використовувати в пацієнтів із стабільними відносинами з партнеркою, в яких чітко відомий механізм ЕД. Він краще переноситься старшими пацієнтами. Пристрій створює від’ємний тиск в статевому члені, таким чином збільшуючи притік венозної крові в кавернозні тіла, яка в подальшому утримується за допомогою накладання видимої стискаючої стрічки на основу члена. Побічні ефекти, пов’язані з вакуумною терапією – біль в статевому члені, оніміння та запізніла еякуляція.

Психосексуальне лікування

Пацієнтам із значними психологічними проблемами можна призначати психосексуальну терапію, як в режимі монотерапії, так і в комбінації із іншими лікувальними підходами. Психосексуальне лікування потребує тривалого часу і пов’язане із ефективністю різного ступеня.

Лікування другого вибору

Інтракавернозні ін’єкції

Першим та єдиним препаратом, дозволеним для лікування еректильної дисфункції з інтракавернозним шляхом введення, є альпростадил (Каверджект, Едекс/Вірідал). Найефективніша монотерапія потребує дозування в межах 5-40 мкг. Комбінація препаратів (в основному альпостадил-папаверин-фентоламін) може підвищувати ефективність. Ерекція виникає через 5–15 хв. і ториває залежно від введеної дози. Щоб пацієнт навчився правильно робити ін’єкції, необхідно провести тренування (1-2 візити до лікаря).

Після 94% внутрішньокавернозних ін’єкцій альпростаділу відсоток ефективності перевищує 70% з доведеною статевою активністю, відсоток сатисфакції становить 87–93,5% у пацієнтів та 86–90,3% — у їх партнерок. Ускладнення включають біль у статевому члені (50% пацієнтів, після 11% ін’єкцій), подовжені ерекції (5%), пріапізм (1%) та фіброз статевого члена (2%).

При тривалості ерекції понад 4 години пацієнту необхідно звернутися до лікаря, для того щоб уникнути ушкодження внутрішньокавернозних м’язів, яке може призвести до постійної імпотенції. Пункційною голкою 19-го розміру проводиться аспірація крові для зниження внутрішньокавернозного тиску. Цього простого заходу звичайно достатньо для зняття ерекції. Якщо після втручання спостерігається повторна ерекція –інтракавернозно слід вводити розчин фенілефрину, починаючи із 200 мкг кожні 5 хв. і при необхідності збільшуючи дозу до 500 мкг. При виникненні цієї проблеми при наступних ін’єкціях альпростаділу дозу звичайно знижують.

Інтрауретральна терапія

Простагландин Е1 можна вводити внутрішньоуретрально у формі напівжорстких свічок.

Лікування третьої черги

Протези статевого члена

Пацієнтам, в кого медикаментозне лікування є неефективним або які бажають постійного вирішення їхньої проблеми, рекомендована хірургічна імплантація протезу.

            Для консультації можна звернутися в ОЦПС ХОКЛ (Центр діагностики). 
            Тел. реєстратури – (0552) 49-60-12.

  Лікар уролог ОЦПС та РЛ ХОКЛ
  Найдьонов І.М.

• центр планування сім'ї